the lost
Золоті ворота — підземний храм Київської Русі
Станція Золоті ворота — це не просто зупинка на зеленій гілці. Це, мабуть, єдине місце в київському метро, куди люди приїздять спеціально, щоб подивитися. Відкрита в останній день 1989 року, вона стала завершальним акордом третьої лінії. Глибина — 95 метрів, архітектура — колонно-пілонна з трьома склепіннями, але головне — атмосфера, яка переносить тебе з підземного тунелю просто в князівські покої.Як типовий проєкт перетворився на шедевр
Спочатку все мало бути інакше. Московський Метрогіпротранс запропонував типову радянську станцію — стриману, утилітарну, схожу на десятки інших. Але головний архітектор Києва Микола Жаріков побачив ескізи й розвернув роботи. На його думку, станція біля історичного Ярославового града мала говорити сама за себе. Він дав київським архітекторам Вадимові та Борисові Жежеріним лише тиждень на новий проєкт.Батько й син спочатку боялися — пропонували лише орнаменти, без князів і храмів, бо така «антирадянщина» могла закінчитися проблемами. Але на комісії першому заступнику голови міськвиконкому Миколі Лаврухіну ідея сподобалася. Тоді Жежеріни додали історичні образи — від Аскольда до Данила Галицького, від Нестора-літописця до Анни Ярославни. Художники Григорій Корінь і Володимир Федько працювали в будиночку на подвір'ї Київпроєкту, бо на самій станції було забагато пилу. Мозаїки збирали в металевих формах, а потім монтували в ніші. Готові роботи закривали папером — на випадок, якщо партійне керівництво вирішить зупинити «самодіяльність». Але наприкінці 1980-х цензура вже слабшала.
Пів мільйона елементів смальти
На станції жодна мозаїка не повторюється. У великих арках — портрети правителів і діячів домонгольського періоду, у малих — давньоруські храми: Софійський собор, Успенський, Кирилівська церква, Десятинна. На кожен портрет пішло близько трьох тисяч елементів смальти, а загалом — понад пів мільйона. У торцях — два великих панно: Архангел Михаїл з боку виходу в місто та Георгій Змієборець з боку пересадки. Стіни прикрашає жовта київська цегла, а освітлюють зал масивні бронзові люстри, що імітують старовинні свічники.Симаргли та таємний напис
Серед мозаїчних образів — 32 симаргли, міфічні божества з пантеону Київської Русі. Але є на станції й зовсім непомітний елемент. У проміжному вестибулі, прямо над проходом до верхнього ескалатора, робітники виклали червоною смальтою напис «Слава Україні». Він ледь видно неозброєним оком, зате добре відомий тим, хто знає, куди дивитися. Це був 1989 рік, і за таку ініціативу могли серйозно покарати. Але будівельники ризикнулиПересадка та навколишній простір
Золоті ворота — частина пересадкового вузла зі станцією Театральна на червоній лінії. Пішохідний перехід дозволяє змінити гілку, не виходячи на поверхню. Поруч — однойменна брама, Національна опера, ЦУМ і Музей історії Києва. Вестибулі виводять на вулиці Богдана Хмельницького, Рєпіна та Володимирську.Станція отримала Державну премію України імені Тараса Шевченка в 1991 році. У 2011-му її назвали однією з 15 найкрасивіших станцій метро світу за версією BootsnAll, а у 2013-му — серед 22 найгарніших у Європі за The Daily Telegraph.